ПРЕОБРАЗІТЬ СИНЕРГІЄЮ

Кому вітрилом служить гармонія, той завжди знає куди пливе. У цьому паломництві не хвилі кидають кораблем, а керманич корабля зачаровує хвилі піснею й колишня загроза стає рушієм радісної мандрівки.

Алегорія генія винахідливості. Його кредо – "В мистецтві свобода" – наділяє здатністю бачити те, чого інші не бачать, сміливістю поєднувати непоєднуване: прочитуючи мудрість століть – спрямовувати хід сучасності.

Алегорія шляхетного вершителя. Його чесноти – це левина відвага і окрилене устремління. У своїх славних звершеннях він не знає перешкод, його відповідь на кожен виклик: "Усе доповнить чеснота".

Стихія вогню — зриме відображення того, хто творить та упорядковує, а водночас і невпинно знищує заради оновлення. Сам Всесвіт, за античною мудрістю, — це вічно живий вогонь, який однією мірою спалахує, а іншою — згасає, щоб спалахнути знову.

Аскетичний візіонер, здатний відмовитись від цінностей юрби і піднятись на вершину бездоганно вивіреної істини. Тільки на цій висоті самозречення можна вчасно вловити вітер для злету й досягнути незримої для багатьох перемоги.

Алегорія стійкої особистості, розсудливого та надійного подвижника усіх починань. "Розпоряджаю доладно" – гасло мудрого арбітра, здатного перетворити розбіжності в поглядах у заряд творчої енергії для досягнення спільної мети.

Алегорія неустанного шукача, обдарованого проникливістю та наполегливістю. Мандрівка на крилах розуму під гаслом: "Задля пошуку істини" — чи може бути почесніший похід для справжнього лицаря? Падіння у цій виправі не менш славне, ніж злет. Устремління до містичної небесної Рози — це вже заслуга, навіть якщо єдиний здобутий трофей — лише її ім’я.

Стихія особистості яка нескінченним потоком живить та надає сил. Вода – це любов: вона наповнює, але її не стає менше. Вода – це джерело життя: завжди нова й завжди та сама, вона невичерпно оновлює і обдаровує.

Муза, що приносить лірику в прозу буднів. Вступаючи в гармонію з іі грою, навіть тиша звучить як мелодія, а міський гамір забарвлюється ритмом пісні.

Той, хто вб'є Мінотавра і визволиться із в'язниці лабіринту, зможе опанувати всі мови світу й таки добудувати Вавилонську вежу – своїм звершенням сягнути небесних сфер.

Звук першої струни, настроєної на безначальний камертон. Ця нота – основа первозданної гармонії, символ повернення до втраченої міфічної єдності чоловічого та жіночого начала, гармонійного єднання розуму та емоцій. Цілісність цих, здавалося б, протилежностей наділяє силою, якою в античні часи володіли лише титани. Силою, що дозволяла зазіхати навіть на владу богів. Це таємниця і таїнство істинної любові – коли чоловік та жінка взаємно доповнюють одне одного, відновлюючи в собі колись втрачену божественну природу.

Творча особистість окреслює закони світу, в якому сама є Творцем: визначає, що світле, а що темне, в якій гармонії мають поєднуватись усі елементи – і сама ж стоїть на сторожі цієї гармонії. Творча праця увінчує короною слави, яка не проминає, а відроджується з кожним новим діянням Творця.

Ця картина є алюзією російської інвазії в Україну. Це алегорія вільного та незалежного народу України, повноправного господаря своєї землі. Гасло українців – "Волію миру" натякає на добре відому істину: "Волієш миру – готуйся до війни". Цивілізованість прагне миру, але мир процвітає там, де добро не лише з кулаками, а й добре озброєне. Україніці – миролюбна нація, але завжди готова відстояти свою свободу. Варварський російський ведмідь, підкорений українським воїном – зустрів свою долю. Український державний герб тризуб, що увінчує спис, яким пробито голову "медведя" – став знаменням долі агресора.

Маг – носій сокровенних знань. Він вхожий в осідок богів – світ першоідей. Наділений силою черпати предвічну мудрість, щоб накреслювати обриси майбутнього.

Алегорія візіонера–інноватора, чесноти якого це відвага та натхнення, а життєве кредо – "Небо відкрите для нас". Щоб подарувати надію іншим, завжди має знайтися першопризвісник нового. Він, навіть попри тягар відповідальності, що часто лягає на його плечі, як ніхто відчуває радість польоту.

Сьомий день творіння – це день відпочинку і насолоди сотвореним. Уже ніщо не загрожує бездоганно налаштованій гармонії. У цьому всесвіті сонце слави завжди в зеніті.

Алегорія вірного служителя, чиє життєве покликання – жертовність та відданість. Кожна жертва, принесена для інших — це відлуння найважливішої історії людства: про піт і кров, що обернулися напоєм надії для мільйонів спраглих. Кредо того, хто її приносить – "Я прийшов служити".

Алегорія владного лідера, натхненна засновником Львова – королем Левом. Лев – перший східнослов’янський правитель, що твердо став на шлях західного політичного і культурного курсу та підніс своє королівство до вершин могутності. Чесноти лідера – сила та мудрість – творять покликання: "Сильною рукою правлю і правитиму".

Справжній борець увінчується і лаврами, і терням. Щоб здобути цей вінець потрібні до краю зібрані сили, спроможність втримати меч відваги і лілію доброчесності.

Алегорія праведної особистості, здатної взяти на плечі тягар "усіх гріхів світу". Це наполегливий здобувач, який своїми діями промовляє: "Тягар мій легкий". Він віртуозно долає виклики, непосильні для простих смертних.

Символ згоди й добробуту у парі. Саме наша здатність відкритися для різних поглядів приносить плоди взаєморозуміння. Веселка, яку творить сяйво їхньої любові, дарує надію іншим.

Алегорія доблесного та чеснотливого воїна чий клич – "Для збереження прав". Юрій має місію: непохитний захист правди та подолання фізичного й духовного зла. Знає, завдяки кому переможе; бачить, заради кого бореться; вірить у те, за що готовий жертвувати.

Символізує того, хто в постійному русі й урухомлює все навколо себе. Йому належать усі сторони світу: вітер віє, куди захоче. Він задає напрям руху і надихає тих, хто прямує до мети.

На кому все тримається, проявляє себе у цій стихії. Земля — остаточна підоснова сущого, з якої все виходить і в яку все повертається. Щоб плодоносити на висотах, треба сягати корінням у живлющу глибину.

Алегорія вправного перемовника, чиє гасло: "Згодою творю добробут". Його налаштованість на співпрацю і примирення здатна приборкувати навіть найнестримніші натури. Через символічну смерть минулого, колишні буйні “єдинороги” увінчуються короною здобутків. Тоді об'єднана енергія служить прославі спільного герба.

Алегорія творчого лідера, спритної та кмітливої особистості, що володіє ключами до людських умів та сердець. Це – людина ренесансу, яка породжує живлюще середовище для творчих пошуків та неординарних інноваційних знахідок. Його життєве кредо – "Мистецтво відкриє шляхи".

Алегорія ризикованого гравця–переможця. Спокуси – загибель для одних, джерело наснаги для інших. Багато хто досягає досконалості в умиротворенні й цілковитому відстороненні від них, але тільки обраний вступає зі спокусами в захопливу, ризиковану гру, – і не піддається, а виграє.

Алегорія оборонця справедливості, чесноти якого це безсторонність та добросовісність, а життєве кредо – "Зодягнуся в справедливість". Михаїл – небесний покровитель серця України – Києва. Духовно присутній у найскладніших моментах нашої історії. Уособлює благородний запал захищати потребуючих і поборювати несправедливість.

Той, хто несе світло – несе життя. Осягнувши наднебесне – істинне буття, вічно незмінне і прекрасне, – він спрямовує колісницю своєї душі так, щоб нести життєдайну істину іншим.

Видатна особистість – творець самої себе, – що опанувала власні нестримні пориви, свого внутрішнього кентавра. Ресурс стихійної енергії вона використовує для усвідомленого злету; проте, навіть сягнувши найвищих умоглядних сфер, вміє нагадати про свій первісний хтонічний норов.

Видатна особистість є притчею для самої себе. Щоб осягнути притчу потрібен ключ. Особистість–притча відмикає свою тіньову історію і цим поворотом ключа налаштовує небесні світила на свій успіх. Вона звільняє від затемнення сонце, яке ще ясніше освітлює переможний шлях.